Ідеологічні засади
Всеукраїнський громадський рух
«Лівий Берег»

Соціальний націонал-патріотичний консерватизм
ідеологія незалежної держави, ідеологія вільної людини, ідеологія українського господаря

  • Сила
  • Родина
  • Справедливість
  • Порядок
  • Патріотизм

Соціальний націонал-патріотичний консерватизм
ідеологія незалежної держави, ідеологія вільної людини, ідеологія господаря

У XXI століття Україна увійшла незалежною та суверенною державою. Те, про що мріяли десятки поколінь наших попередників, звершилось. Але зовнішні та внутрішні вороги не полишили свої імперських та злорадних планів. Внутрішні суперечки і складний історичний спадок тягнуть нас назад, у минуле. Сотні років «братерської» дружби перетворили вільного, гордого, з почуттям власної гідності українського воїна та козака на услужливого, покірного, без власної думки кріпака.

Але чи про саме таку незалежну державу, що населена людьми з кріпацьким мисленням, мріяли наші предки? Така держава рано чи пізно знову опиниться під чиїмсь ярмом.

Ми є свідками епохальних світових зрушень. Всезростаюча боротьба за ресурси на глобальному рівні, різка динамічна соціальна диференціація за доходами між країнами, корпораціями, кланами та окремими людьми породжують локальну дестабілізацію в різних куточках планети.

Нестихаючі військові конфлікти та революції на Близькому Сході, африканському континенті, загрози масових епідемій та пандемій, загарбницькі наміри Росії спонукають нас до вироблення таких ідеологічних засад, що дадуть можливість збудувати надійну систему безпеки та захистити український народ, українські родини.

Нікуди не зникли зазіхання місцевих запроданців підточувати основи держави, розігрівання шовіністичних настроїв. В таких умовах лише опора на національно-патріотичну складову є базисом громадянського миру та злагоди.

Водночас потрібно усвідомлювати, що соціальне напруження викликане, в тому числі, економічними диспропорціями всередині країни лише наростає. Невелика когорта нікчем завдяки обману та корупції сконцентрувала у своїх руках значні ресурси, присвоїла національне багатство, що належало українському народу. Багато в чому це «заслуга» регіональних еліт, тих хто стояв і зараз знаходиться біля керма (корита) в областях та районах по усій території України, а також так званих новітніх реформаторів з переділу країни. Прикриваючись децентралізацією, ці «державні мужі» та горе управлінці практично до нитки пограбували територіальні громади. І це в часи війни на східних теренах України!

Особливо прискіплива увага має бути до тих можновладців, хто надягаючи вишиту сорочку та співаючи патріотичних пісень безбожно грабував ввірені території. Ніхто не має бути залишений без уваги. В таких умовах годі сподіватись на діюче сьогодні правосуддя, НАЗК чи ДБР. В даних умовах високі повноваження мають бути покладено на Суди Честі.

В першу чергу, відповідальність мають понести особи, що були наділені владними повноваженнями, перебували біля влади, або крутились навколо владних кабінетів, успішно спільно «проїдаючи» бюджетні кошти, а також гранти та технічну допомогу надану для розбудови України. Ці особи мають нести сувору репутаційну відповідальність.
Чи саме не зараз настала ця пора, ця вирішальна мить, коли варто спільно сформувати і впевнено висловити чітку, конкретну, сміливу та сильну позицію.

Власне, такою ідеологічною складовою, що покликана вберегти Україну від зовнішніх та внутрішніх посягань, є соціальнорієнтований націонал-патріотичний консерватизм.

Консерватизм у розумінні усвідомлення історичних витоків української цивілізації, починаючи з древніх часів до сьогодення. Це і розуміння формування передумов Трипільської культури, це і побудова сучасної могутньої української держави — істинного нащадка Київської Русі. Це і узагальнення досвіду козацької доби, це і недопущення панування іноземних тоталітарних режимів та їхніх доморощених поплічників на нашій дарованій Богом землі.

Тому в основі даної ідеології повинна бути сильна позиція:
«Сила духу, сила м’язів. сила інтелекту!»

Сила – це і потужна освіта, це і добробут родин, це і відновлення ядерного статусу, це і всеохоплююче, від малого до великого, культивування силових видів спорту, це і здоровий стиль життя спрямований на побудову потужної нації, могутньої України.
Тож, базуючись на засадах християнських цінностей та міжконфесійного миру, ми не просто за вільну та незалежну Україну, ми за вільний, незалежний народ зі свідомістю господаря. Почуття господаря породжує відчуття гідності, викликає повагу, надає впевненості у завтрашньому дні. Бурхливі хвилі новітньої історії нашої держави підняли над суспільством такий прошарок, як олігархат. Поняття олігарх зовсім не ідентичне з поняттям господар. Безперечно, має існувати українська аристократія, як соціальний клас, але їх добробут має грунтуватись на чесних і прозорих статках. Поняття олігарх має піти у забуття. Ми за справедливий розподіл національного багатства та національного доходу. Ті хто незаконно збагачується має жорстоко каратись, але по закону по правилах, хоча і неформальних. Ми за запроваджені в суспільстві, в тому числі, неформальних правил та законів. Це в першу чергу запровадження поняття «чесне слово», порушення якого має каратись репутаційними втратами для того хто його порушує. Саме на таких принципах має базуватись діяльність Судів Честі.
Багато розмов ведеться про українську національну ідею. На пошуки залучено багато світлих голів та вчених мужів. Напрацьовано безперечно мудрі та глибокі за своєю філософською суттю трактати, які нікому не зрозумілі крім їх авторів. Але все має бути набагато простіше. Українською ідеєю має бути не щось абстрактно далеке, а те, що можна осягнути вдома, в родині, на робочому місці, в кабінеті керівника чи в тій самій Верховній Раді, чи Офісі Президента. Є речі, з яких все починається. І якщо не все, то багато чого починається з порядку. Чіткий порядок — ось якою має бути основна вісь національної ідеї. Чіткий порядок у всьому і всюди. В тілі, душі, в думках, вчинках і словах. Особливо жорсткий порядок потрібний при контролі за можновладцями, і його не можливо навести без сили.
Порядок, як і порядність, і честь – те, на чому базується суспільна довіра. Тотальні моральні викривлення, особливо у вищих та середніх ешелонах влади, породили тотальну зневіру усього народу. А це чи не найбільший злочин усіх часів. Без довіри, в першу чергу, одне до одного не вдасться вибудувати єдність особистих, колективних, суспільних та державних інтересів, відродити етнічне ядро, створити українського громадянина нового типу.
Громадянське суспільство в Україні, подальше вдосконалення суспільно-політичних відносин не можливі без патріотично зорієнтованих громадян. Особа лише тоді стає громадянином, коли наділена високими патріотичними, морально-етичними ідеалами та цінностями. Національно-патріочні прояви мають бути в душі, серці, а не одягненій вишитій сорочині. Важливою складовою є мовне питання. Україна – це багатонаціональна держава, тому кожний в побуті покористовується тією мовою, якою розмовляли його предки, батьки, але у відносинах на офіційному рівні, державних установах чи ЗМІ та інших інституціях перевага, однозначно, надається українській мові.
Родина та бережливе відношення до навколишнього природного середовища.
Націонал-патріотичний консерватизм — це, власне, український громадянин нового типу, це добрий господар, це вільна людина, людина високого рівня культури, непересічна особистість, відданий патріот своєї вітчизни, вправний воїн та відважний оборонець, готовий без вагань стати на захист національних інтересів, України та своєї домівки.